Цьогоріч ми почали чергувати по школі.Отже, ми вже "старші класи"))) Це почесно і відповідально! А ще- цікаво...хоч нас не й слухають(((Ось кілька робочих моментів)
Тимків Славік та Микитин Дмитро
працювали в їдальні. Дуже відповідальні чергові: злагода між ними та взаєморозуміння))
**********************
А до нас( у школу) приїжджали фотографи. З цієї нагоди ми і селфі зробили))
*************
14 лютого - День усіх закоханих.Ми, восьмикласники, цього року теж долучилися до такого загальношкільного свята. Сподобалось!Бо настрій піднімало все: і цікаві декорації святково прибраного залу, і не обтяжена інформацією програма дійства, і солодкі несподіванки, і цікаві нетрадиційні ігри, і енергетично потужні ведучі ( Лизень Вероніка і Галій Дмитро- обоє з 9 класу).Дякуємо кл.керівникові 9 класу Галій Лесі Романівні та всім дев*ятикласникам за чудове свято і оригінальну фотозону ;)😋😉
💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💔💔💕💕💕💕💚💚💚💚💚💚
Субота,21.10.17.
Ох і деньочок ...)Побільше б таких!)Ще о 8.30 ми,учні та учителі Верхнянської ЗОШ І-ІІІ ст., були у рідному селі, а за 12 наступних годин вже встигли пережити море найрізноманітніших емоцій: радість,трепет, замилування, страх, захоплення... Найперше, що вразило,- дорога до монастиря в с.Розгірче, а саме: пішохідний міст на трубопроводі через р. Стрий до с. Розгірче. Довжина моста приблизно 400 м. Побудований він на основі двох трубопроводів - газового і нафтового.Нас було багато, ми одночасно тупотіли по ньому , повні сил і енергії, тож не дивно, що ця міцна споруда "дихала" так , що інколи холола в жилах кров...
А ось і він, скельний монастир ,що вразив нас старовиною і загадковістю. Нам підкорялися всі "вершини")))) , але побачене в середині примусило на якусь мить подумати про вічне...За однією з легенд, тут мешкали монахи з самого Києво-Печерського монастиря. Пам'ятка знаходиться не на вершині пагорба, а в його підніжжі. Та навіть таке розташування, якщо вірити переказам, захищало монахів від набігів татар. Саме татари, згідно з тими самими легендами, і стали причиною появи скельного монастиря. Розповідають, що, коли Київ був знищений ордами Батия в 1240 році, кілька монахів втекли за сотні кілометрів аж до Карпат і оселилися тут у печерах. Повертаючись до автобуса,який чекав нас за межами села, ми раділи:адже попереду не менш цікаве продовження.
с. Тустань,що на Львівщині, - середньовічна наскельна фортеця, митниця ІХ—ХVІ сторіччя, давньоруський оборонний комплекс, Це ще й адміністративний центр , а також митний пункт на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича до Закарпаття та Західної Європи. Послухавши екскурсовода, ще раз переконалися,що доля нашої України надзвичайно важка...Загадалися декому слова Л.Костенко :
Не пощастило нашому народу.
Дав Бог сусідів, ласих до нашесть.
Забрали все - і землю, і свободу.
Тепер забрати хочуть вже і честь.:
Зачерпнувши позитиву у чарівної природи(а день, на диво, видався погожим і по-осінньому блаженним), ми помандрували далі.. в урочище Шепільське. Величезне озеро, цілюще гірське джерело, неповторні краєвиди, затишні альтанки, човни, качки, лебеді. Теплий,але густенький дощ обірвав насолоду ((( Ми обов'язково приїдемо сюди з сім'ями, бо тут прекрасне місце для тих, хто полюбляє активний відпочинок (спортивні майданчики, прокат велосипедів, більярд, тенісний корт, пляж, водні гірки та багато іншого.. )Насамкінець, підлаштувавшись до вибриків погоди, завернули до долинської "Стодоли"...І хоча стодолянам ще далеко до європейського( ні, до звичайного , елементарного , лЮдського) сервісу, додому ми поверталися всі з хорошим настроєм.Бо переконалися, що найкраща в світі- таки УКРАЇНА!
Наш класний Геракл)
Немає коментарів:
Дописати коментар