Збережи в собі душу дитини, а себе - в душах дітей

За словами В. Сухомлинського, в житті людини є два переломні періоди, один з яких – час,  коли дитина каже своїм батькам: "Відпусти! Я сам знаю,як маю зробити!". У цей час батьки , наче  надокучливі мухи…  тільки те й роблять, що наказують:  одягни те,  будеш  їсти  стільки, не  дружи з ним займайся іншим … А діти вже ж відчувають себе   такими дорослими та самостійними!

Про те, як зберегти  в собі душу дитини, а себе - в душах дітей, зібралися поговорити учні 8 класу Верхнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, їхні батьки, класні керівники 1-11 класів, дирекція школи і, звісно ж, класний керівник восьмикласників - Баран Богдана Богданівна.

Діалог поколінь розпочався з короткого знайомства. Мами згадали, чому саме так назвали своїх дітей, розповіли про  їх захоплення. Восьмикласники  ж поділилися думками  про хобі батьків .Фото додаються)https://kalush1.blogspot.com/p/blog-page.html

Учні підготували відеоролик  -  послання, в якому стисло виклали  своє бачення проблеми   батьків та дітей.    

Окрема група учнів- акторів  підготувала невеличкі  інсценізації ситуацій, в які можуть потрапити рідні люди, коли настає момент "відпусти!" Після активного обговорення  було підписано мирну угоду між двома сторонами.

Далі на учасників діалогу з елементами  тренінгу чекало ще одне цікаве завдання: мама та дитина   намалювали  «щастя». Під час роботи заборонялося розмовляти і відривати зв'язаних хустиною рук від паперу. З'ясувалося, що «художники» поводилися в цій ситуації абсолютно|цілком| по-різному: хтось “рвався в бій” і малював сам, ігноруючи партнера, хтось байдуже малював “по черзі” чи взагалі віддав малюнок на відкуп напарникові. Це переконало всіх присутніх у тім, що в окремих ситуаціях, коли  наші інтереси не збігаються з|із| інтересами іншої людини, можна поводитися абсолютно|цілком| по-різному. Тим часом  решта учасників взялася за виготовлення   «Колажу побажань». Адже хай там як, але й батьки, і діти  хочуть жити в щасливій родині, де пануватимуть  довіра і злагода. У цьому ми й переконалися після цікавих коментарів.

    Підсумувавши усе сказане й почуте, діти та батьки зрозуміли, що    готові пройти через місток взаєморозуміння, який і взялися будувати разом. Будівельними матеріалами слугували повага, поміркованість, розуміння, дбайливість, чуйність, добро, старанність, альтруїзм і …   ЛЮБОВ!

Захід закінчився. Усі щасливі та задоволені поверталися додому. Звичайно,  ніхто й  не сподівається, що  після заняття  зітруться  усі гострі кути. Ні, бо життя- складна штука, і воно часто підкидає нам  багато непередбачень. Однак уникнути якихось конфліктних моментів, зберегти в собі в першу чергу Людину, восьмикласникам та їхнім батькам вдасться, - я впевнена в цьому. Бо вони вміють не лише говорити, а й чути одне одного.

Від себе лише побажаю Вам, учасники діалогу:  нехай конфлікти з дітьми у Ваших  родинах будуть рідкістю й завжди мають швидке  позитивне рішення.                                           Від себе лише побажаю Вам, учасники діалогу: нехай конфлікти з дітьми у Ваших родинах будуть рідкістю й завжди мають швидке позитивне рішення.

Мухаїр Ірина,
студентка ЧНУ ім. Ю.Федьковича,
практикант