Молитва

Свіча мій сумнів спалить у вогні,

Молитва звільнить душу від жахіття.

О Господи, я так люблю ці дні

Коли чиєсь крило торкає ліктя.

Коли під кроком гравій шарудить,

А на душі утіха, рівновага:

Мені шепочуть Ангели.               В ту мить

Я – слух, покора, віра і наснага.

Пробач, що часом бідкаюсь і злюсь.

Буває потім соромно і смішно,

Коли назад погляну без жалю

І зрозумію: все на краще вийшло.

Я дякую … А іноді прошу

І ти даєш зі щедрої долоні,

Як я для себе створюю межу

Ти лагідно торкаєшся до скроні.

Ти вчиш мене ощадно, бережеш,

Та я урок не завжди розумію,

А ти його повторюєш без меж,

І сил даєш, і віру, і надію.

Свіча мій сумнів спалить у вогні,

Молитва звільнить душу від жахіття.

О Господи, я так люблю ці дні

Коли твоє крило торкає ліктя.Лілія Батюк-Нечипоренко